Як читати іноземною мовою і перетворити це у метод вивчення - ви уже знаєте. Хочу показати вам приблизно що я читаю і наскільки ці книги є складними чи навпаки простими і зрозумілими. Книги записані у порядку прочитання.
Це історичний роман про часи падіння Римської імперії. Точніше буде сказати, - про часи доживання останніх щасливих років у Римській імперії.
Але то все на фоні розповіді про життя молодої дівчини, що мала собі за мрію стати лікарем. У ті часи це було дозволено тільки чоловікам. Для мене, перш за все, книга про те, що потрібно йти за своєю мрією, саме за своєю, не батьків-родичів, і не суспільства. І якщо вдасться витримати усі випробування і лишитися людиною, то усе інше прибуде.
Особливо сподобались уривки про навчання.
На жаль, не змогла знайти для вас в інтернеті саме такої обкладинки, що була у мене, але мій примірник був виданий аж у далекому 1989. Я зрозуміла, що люблю читати книгу із уже пожовтілими сторінками. Навіть запах змінюється. Кажу це вам, як кінестетик.
Це вже більш художньо-розважальна література. Але слово "розважальна" треба взяти в лапки. Бо довелося докласти багатенько сил, щоб цю книгу дочитати.
Передісторія: поїхала я друзів за книгами + в гості. Набрала уже всяких жанрів, мала виходити додому. І тут мій друг виносить цю книгу, притискаючи до серця, ніби віддає мені найдорожче і каже, що це найкраща книга, що він читав останнім часом. А читає він, повірте, багато. Я уся така в очікуваннях вдома загуглила, що автор нобелівський лауреат і почала читати... Маю сказати, що прочитавши мабуть десяту частину, я скачала собі російський переклад, щоб знайти, де ж помиляюсь, і чому не розумію цей витвір. Не допомогло.
Так от, дії відбуваються у післявоєнній Німеччині. Головний герой, мій одноліток, до речі, працює клоуном, заробляє добряче, і тут його починає брати депресія. Він влаштовує скандал на роботі, кидає усе і їде додому.
Не все так погано, дещо мені сподобалось: "архітектура" книги, тобто те як побудований сам роман. Постараюсь її обмалювати.
Головний герой приходить додому і пише список тих, кому він хоче подзвонити, бо у нього закінчуються гроші, а жити він звик на широку ногу. Він звонить, свариться, говорить грубощі і кидає слухавку. І так з кожним!
Під час того як набирає номер, чи у проміжках між дзвінками він згадує історію знайомства з цими персонажами чи певні історії з життя, що найповніше їх характеризують. І скиглить, скиглить, скиглить... Не відбувається абсолютно нічого.
Сам каркас історії кльовий - список людей, список історій. Але подобатися все ж має наповнення, а каркасу взагалі не має бути помітно. Це тільки моя думка.
Дамський роман на вечір. У мене зайняв два. Набір слів надзвичайно простий. Сюжетна лінія прослідковується. Після клоуна дуже добре пішов:)
Про дівчину, що переживає певну кризу в особистому житті і у кар"єрі. Але одразу стає зрозуміло, що її чекає хеппі-енд.
Це моя улюблена з січня. Світовий бестселлер. Така книга, що захотілося її мати в перекладі на рос/укр мову і обов"язково в паперовому варіанті. І взагалі зібрати усі твори цього афганського автора.
Не люблю переказувати сюжет, щоб уникнути спойлерів, але книга справила на мене таке враження, що я двічі плакала. Вона про те, що треба завжди бути людяним, тримати дані обіцянки, перед усім собі, бо саме нам потім з ними невиконаними жити, про те, що як би тяжко не було, колись все одно буде легше, про справжню чоловічу дружбу, про сімейні зв"язки і про те, що ніколи не буває пізно.
Це прекрасна книга, вона змушує задуматись і переосмислити дещо. Усім рекомендую.
А ще я зрозуміла, що у січні читала переклади іноземних авторів: американки, німця, шведки та афганця. Всього близько 1400 сторінок. У лютому планую дочитати тільки те, що у мене є і не ставлю великих цілей. Читайте - це розвиває.
Схожі статті:
Gillian Bradshaw. Il faro di Alessandria
Це історичний роман про часи падіння Римської імперії. Точніше буде сказати, - про часи доживання останніх щасливих років у Римській імперії.
Але то все на фоні розповіді про життя молодої дівчини, що мала собі за мрію стати лікарем. У ті часи це було дозволено тільки чоловікам. Для мене, перш за все, книга про те, що потрібно йти за своєю мрією, саме за своєю, не батьків-родичів, і не суспільства. І якщо вдасться витримати усі випробування і лишитися людиною, то усе інше прибуде.
Особливо сподобались уривки про навчання.
На жаль, не змогла знайти для вас в інтернеті саме такої обкладинки, що була у мене, але мій примірник був виданий аж у далекому 1989. Я зрозуміла, що люблю читати книгу із уже пожовтілими сторінками. Навіть запах змінюється. Кажу це вам, як кінестетик.
Heirich Boll. Opinioni di un clown
Це вже більш художньо-розважальна література. Але слово "розважальна" треба взяти в лапки. Бо довелося докласти багатенько сил, щоб цю книгу дочитати.
Передісторія: поїхала я друзів за книгами + в гості. Набрала уже всяких жанрів, мала виходити додому. І тут мій друг виносить цю книгу, притискаючи до серця, ніби віддає мені найдорожче і каже, що це найкраща книга, що він читав останнім часом. А читає він, повірте, багато. Я уся така в очікуваннях вдома загуглила, що автор нобелівський лауреат і почала читати... Маю сказати, що прочитавши мабуть десяту частину, я скачала собі російський переклад, щоб знайти, де ж помиляюсь, і чому не розумію цей витвір. Не допомогло.
Так от, дії відбуваються у післявоєнній Німеччині. Головний герой, мій одноліток, до речі, працює клоуном, заробляє добряче, і тут його починає брати депресія. Він влаштовує скандал на роботі, кидає усе і їде додому.
Не все так погано, дещо мені сподобалось: "архітектура" книги, тобто те як побудований сам роман. Постараюсь її обмалювати.
Головний герой приходить додому і пише список тих, кому він хоче подзвонити, бо у нього закінчуються гроші, а жити він звик на широку ногу. Він звонить, свариться, говорить грубощі і кидає слухавку. І так з кожним!
Під час того як набирає номер, чи у проміжках між дзвінками він згадує історію знайомства з цими персонажами чи певні історії з життя, що найповніше їх характеризують. І скиглить, скиглить, скиглить... Не відбувається абсолютно нічого.
Сам каркас історії кльовий - список людей, список історій. Але подобатися все ж має наповнення, а каркасу взагалі не має бути помітно. Це тільки моя думка.
Kajsa Ingemarsson. Piccoli limoni gialli
Дамський роман на вечір. У мене зайняв два. Набір слів надзвичайно простий. Сюжетна лінія прослідковується. Після клоуна дуже добре пішов:)
Про дівчину, що переживає певну кризу в особистому житті і у кар"єрі. Але одразу стає зрозуміло, що її чекає хеппі-енд.
Khaled Hosseini. E l'eco rispose
Це моя улюблена з січня. Світовий бестселлер. Така книга, що захотілося її мати в перекладі на рос/укр мову і обов"язково в паперовому варіанті. І взагалі зібрати усі твори цього афганського автора.
Не люблю переказувати сюжет, щоб уникнути спойлерів, але книга справила на мене таке враження, що я двічі плакала. Вона про те, що треба завжди бути людяним, тримати дані обіцянки, перед усім собі, бо саме нам потім з ними невиконаними жити, про те, що як би тяжко не було, колись все одно буде легше, про справжню чоловічу дружбу, про сімейні зв"язки і про те, що ніколи не буває пізно.
Це прекрасна книга, вона змушує задуматись і переосмислити дещо. Усім рекомендую.
А ще я зрозуміла, що у січні читала переклади іноземних авторів: американки, німця, шведки та афганця. Всього близько 1400 сторінок. У лютому планую дочитати тільки те, що у мене є і не ставлю великих цілей. Читайте - це розвиває.
А щоб бути в
курсі всіх подій - підписуйтесь на нашу сторінку у Фейсбук, Вконтакті або Твіттер. Тоді ви отримуватимете свіжі пости прямо у
стрічці своїх новин.
А ви читаєте іноземними мовами? Якщо так, то порекомендуйте свої улюблені книги у коментарях, а якщо ні - то починайте читати:)
Немає коментарів:
Дописати коментар