Congiuntivo Presente. Моя особиста думка. Частина І

Як можна на 100% зрозуміти явища, що відсутні у нашій з вами мові? І чи взагалі можливо це?

Congiuntivo Presente - це моя особиста думка

Але я спробую. І розкладу усе по поличкам у цьому блозі. Чесно обіцяю приділити Congiuntivo якомога більше уваги та часу.



В італійській мові існує ще один додатковий (з точки зору української мови) спосіб, що зветься Congiuntivo. Та відповідно - чотири його часи: presente, passato, imperfetto, trapassato.

Поговоримо про теперішній час - Congiuntivo Presente 

Розглянемо для початку як відмінюються три групи дієслів:

Congiuntivo Presente в італійській мові

 

Перше, що варто зробити, щоб засвоїти цей спосіб дієслова - це відміняти усі дієслова, що потрапляють вам на очі. І краще їх виписувати, шукати нові і знову відміняти. Дієслова беремо з першого ліпшого італійського тексту, із вправи з підручника, та байдуже звідки.

Цікаво, що AVERE та ESSERE мають неправильні форми Congiuntivo Presente. Ось вони:

       

Congiuntivo Presente дієслів AVERE та ESSERE

Ну, а тепер про головне. Коли ж уживається Congiuntivo Presente і коли ми можемо обійтися уже знайомими нам часами та способами? Деякі засади.

Вживаємо Congiuntivo: 

1. У незалежному реченні для вираження прохання, наказу, побажання:   Che lui mi perdoni! - Тільки б він мене вибачив!
2. У підрядних реченнях для вираження побажання (майже так само, як і в першому випадку), невпевненості, сумніву, пропозиції, надії, радості, подиву і т.д.  Speriamo che lei non sia in ritardo.  - Сподіваємось, що вона не запізнюється.

Задумуємось на хвильку чи вживати Congiuntivo:

*** Варто пам"ятати, що для вираження сумніву та невпевненості Congiuntivo вживається тільки у підрядних реченнях! У незалежних реченнях зі словами forse, secondo me вживаємо Indicativo та Condizionale Presente. Ось приклади:

• Forse è cosi. Можливо, це так. Indicativo
• Secondo il giornale, questa notizia sarebbe falsa. На думку газети, ця новина не відповідає дійсності.  Condizionale буде доречним, бо ми робимо ссилку на джерело, а саме на газету.

*** Якщо ж у підрядному реченні необхідно ужити Congiuntivo, а підмет головного та підрядного речень співпадають, то підрядне речення перетворюється на зворот. Краще проілюструвати на прикладі:

• Spero di essere in tempo. - Я сподіваюсь, що я вчасно. І в головному реченнні Я сподіваюсь, і в підрядному все той самий Я вчасно. Як наслідок вживаємо зворот di+інфінітив дієслова. Не переобтяжуємо мову і голову Congiuntivo.
• Temo di aver sbagliato. - Я боюся, що я помиляюсь. Підмет співпадає.
• Credo di poter farlo. - Я думаю, що можу зробити це.

*** Після дієслова SAPERE вживається  Indicativo, якщо ж дієслово SAPERE стоїть у заперечній формі, можуть бути використані як  Indicativo, так і Congiuntivo.
Запам"ятовуємо: з SAPERE Congiuntivo тільки у заперечній формі! Приклади:

• So che lo capisci. Я знаю, що ти це розумієш. Тільки  Indicativo.
• Non so se lo capisci. = Non so se tu lo capisca. Звичайно простіше використовувати перший варіант, але другий безумовно крутіше звучить. І збагатить ваше мовлення. Рекомендую завчити цей вираз.

*** І наостанок. Якщо у складному реченні підрядне передує головному, Congiuntivo використовуємо незалежно від сенсу, навіть, коли речення виражає впевненість:

• Che non si debba comportarsi in questo modo, è chiaro. Те, що не можна поводитись таким чином - зрозуміло.
• Che lui sia disposto ad aiutarmi, ne sono sicuro. У тому, що він хоче допомогти мені, я впевнений.

Тепер лишилося сприйняти інформацію, зжитися з нею і почати тренувати Congiuntivo. Бажаю вам впертості та працелюбності. Читайте, задавайте питання по темі.

Тут я постаралась розказати коротко про основи. А ось і дві наступні частини величезної теми про вживання Congiuntivo:

• Вживання Congiuntivo Presente. Частина ІІ
• Congiuntivo Presente, бій продовжується. Частина ІІІ

Схожі статті: